сторонніми етнічними ґрупами; в) фізичні прекмети відповідних діялєктам частин української землі, на яких розміщені діялєкти та говори.
Вже досліди Михальчука[1] а опісля Шахматова[2] вказали на звязь, яка істнує поміж давним уґрупованнєм і пізнійшими пересуненнями давніх східно-словянських племен згадуваних в наших старинних літописях — а розміщеннєм і розвитком українських діялєктів і говорів. Сю звязь треба одначе докладнійше спрецізувати та обмежити вплив політичних уґруповань українських земель на формацію діялєктів і говорів.[3]
Про вплив ґеоґрафічного сусідства території нашої мови з иншими етнічними територіями на ступінь її споріднення із сусідніми мовами та на витворення перехідних діялєктів була мова висше.
Не менше важні для розвитку мови є фізичні прикмети даної етнічної території.
Тут стоять поруч себе, а по части проти себе, дві головні ґрупи, дві категоґорії країн нашої землі.
Одну ґрупу становлять захищені природою, багнами лісами та горами північно-західні країни над Десною, Припетею та простори Карпатських гір. Ті країни були недоступні для посторонної інвазії та імміґрації, не змінювали протягом довогого ряду століть свого корінного населення і з одного боку переховали старинні прикмети мови поселених там давніх племінних ґруп, а з другого — в далеких від головних шляхів, відділених горами чи багнами оселях — сприяли витворенню цілої сіти діялєктичних відмін говорів та говірок.
Діяметрально протилежні прояви бачимо на південно-східніх степових просторах України. Племінні ґрупи, що жили на тих відкритих рівнинах були виставлені безпосередно на удари степових орд подавалися на якийсь час під їх напором на північ і захід, перемішувалися, повертали назад до своїх давних осель або полишали деяке місце для кольонізаційної імміґрації — стикалися лекше із собою і через те витворили на великих просторах значну одноцілість мови без значних діялєктичних відмін та різких між ними переходів, без такого великого числа говорів, яке бачимо на північному заході України.
Розміщеннє сих південно-східних українських племен на перехрестях світових шляхів, над великими ріками Дніпром, південним
- ↑ Нарѣчія, поднарѣчія и говоры южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины. П. Чубинскій Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ западно-русскій край т. VII. С. Петерб. 1877.
- ↑ Къ вопросу объ образованіи русскихъ нарѣчій и русскихъ народ- ностей. С. Петерб. 1899.
- ↑ Се сформував я декладнійше в моїй студіі „Dialectologische-Merkmale (стор. 518-519). З тими моіми застереженнями проти деяких висновків Шахматова згоджується А. Пипін що наводить їх у своій „Исторіи русской литературы“ Спбургъ 1898. I. стор. 177-178.
