Сторінка:Колесса О. Погляд на історію української мови (1921).djvu/20

Ця сторінка вичитана

їнська мова до польських інтерлюдій XVII ст. В XIX в. мала вона рішучий вплив на мову Залєского,[1] Чайковського, Ґощинського та инших письменників т. зв. українсько-польської школи і через них здобула для поодиноких українських висловів право горожанства в польській літературній мові.

В XIV—XVII в. входить жива українська мова сильною течією до молдавсько-волоських грамот, літописних записок та дипльоматичних письм, стає на якийсь час урядовою мовою Молдавії та полишає деякі сліди свого впливу й на мові церковно-словянських книг сих територій.

Через українських черців і инших священників, що проживали в монастирях на Афоні, дальше через учеників Київсько-Могилянської Академії, між якими було чи мало південних Словян, особливож через тих вихованців Київської Академії, що як Е. Козачинський розвинули були в XVIII. в. живу просвітню діяльність серед сербо-хорватського народу, в кінці через церковні книги, писані або друковані на Україні, проявився вплив української культури а по части й мови в південній Словянщині.[2]

Від половини XVII. в. починається вплив українскої мови через таких письменників як Славинецький, Полоцький, Прокопович і инші на літературну мову великоруського народу. В першій половині XIX в. впроваджує Гоголь, Гребінка і инші письменники українського роду велику многоту українських елєментів до тої мови, яка стала літературною мовою Великорусів.

Наша мова розвинула отже, як бачимо, значну експанзійну силу, що сягає поза межі її етнічної території, проявила вплив на мови сусідних словянських народів, особливож на їх літературні мови.

IV.

Коли письменська мова українського народу розвивалася в означеному вище напрямі, прибираючи чимраз більше живих елєментів — тим часом жива народня мова з одного боку скристалізовувалася чим раз сильнійше в орґанічну цілість супроти инших мов словянських, а з другого здіференціювалася та розділювалася на діялєкти, говори і говірки.

На витворення розміщення і дальшу діференціяцію українських діялєктів і говорів зложилися отсі чинники: а) давнє уґрупованнє та пізнійше переґрупованнє старих українських племен та міґрація пізнійших етнічних ґруп; б) сусідство із

  1. Ол. Колесса. Українські народні пісні в поезіях Б. Залеского. (Записки Наук, тов. ім. Шевченка. п. I. р. 1892. стор. 75-80
  2. Порівн. В. Гнатюк: Зносини Українців з Сербами Наук. Збірник присвяченй М. Грушевському. Львів 1906. стор. 373-408.