Сторінка:Колесса О. Погляд на історію української мови (1921).djvu/18

Ця сторінка вичитана

На дуже старинному церковно-словянському підкладі тексту бачимо з одного боку діялєктольогічні прикмети старо-українські, а з другого, поруч незначних польських, виразні чесько-словацькі. Се могло статися лише на західніх окраїнах Закарпатської Руси-України, де сусідують із собою три етнічні території: чесько-словацька, українська і польська і де безпосередно сягали з Моравії відголоси діяльности словянських апостолів та їх учеників; се проявилося в стариннім підкладі староболгарського тексту сеї рукописі.[1]

До памятників українського південного Підкарпаття можна по моїй думці, зачислити дальше: Євангельські Бесіди Григорія Великого з XII. в.; а також Молитву на дьявола XIII. в.[2]

З XII. в. маємо дрібні перґамінові відривки, знайдені мною на обкладинках Мукачівських Міней.

З кінця XIV в. походить Ужгородський Півустав, а з XV в. Мукачівська Псалтира. В обох тих памятниках є діялєктольоґічна українська закраска на церковно-словянськім підкладі мало розвинена.

Пізнійші рукописні памятники з XVI., XVII та XVIII. в. написані неперечно на Підкарпатській Україні — як твори апокрифічні, Учительні Євангелія, відривки літописних записок, збірники реліґійних і світських пісень та віршів; перерібки старинних романів як: Александрія, Варлаам і Йоасаф, инші відзначуються свіжою красою богатої місцевої діялєктичної закраски. Пізнійше, особливо в XIX. в., заглушує живу народню мову церковно-словянсько-великоруський макаронізм, що завертає по части розвій письменської мови Підкарпатської України до фази, яка була на Придніпрянській Украіні до кінця XVIII в., у Сербів до часу перед Вуком Караджічом, у Великорусів перед Ломоносовом. Правда, — являються у Лучкая, Духновича і инших нерішучі проби впровадити живу течію народньої мови до письменства, але їм протиставлювано свідоме стремліниє зближити письменську мову до мови великоруської.

На свого Котляревського або Вука Караджіча чекає Підкарпатська Україна до нинішнього дня.

Довго панувала церковно-словянська мова із примішкою польською або великоруською в нашій шіколі, вищих колєґіях та в Київській Могилянській Академії. На сформованнє сеї літературної мови мали чималий вплив також історичні події, як політична і реліґійна унія з Польщею та Переяславський договір із Московщиною. Вони полишили нестерті сліди свого впливу також і на живій народній мові.

 
  1. Діялектольоґічну характеристику сього памятника, з яким я мав нагоду зазнайомити ся в Петербурзі безпосередно з рукописі, не зовсім вірно виданої Будиловичем, — оголошу незабаром.
  2. Порівняй А. Соболевскій Молитва на дьявола, церковно-славянскій текстъ западно-славянскаго происхожденія С. Петербургъ 1899.