1164 р.; у долговрѣмꙗ (Житіє Савы XIII. в.) оукоупѣ (Галицьке Євангеліє XIII. в.); повчѣньѥ (Георг. Зарубського XIII.—XV. в.)
о зам. е після ж, ч, ш, щ: чоловѣка (Збірник Святослава 1073 р.) жона (Збірн. Святосл. 1076.); имоущомоу (Город. Апост. XII. в.; послакшему (Галицьке Євангеліє 1144.)
о зам. е в заіменнику тобѣ, собѣ: тобѣ (Збірник Святослава 1073 р.) тобѣ, собѣ (Город. Апостол XII. в.)
ꙗ (я) зам. ѥ (е): кръштениꙗ (XIII. сл. Григ. Богосл. XI. в.); житиꙗ (Збірн. Свят. 1073).
ц, ж, ч, ш, щ, сполучені з ꙗ, ю, є (а не а, у, е): горницю, плачюща, ищють (Город. Апостол XII. в.); къ лицю, хлѣбницю (Житіє Сави XIII. в.)
г = h укругъ зам. укрухъ, (Збір. Свят. 1073 р.); ходъ зам. годъ (Слова Григ. Богослова XI. в.; пор. А. Кримський: Граматика, Т. І., ст. 120).
жч зам. жд: дъжчь зам. дъждь (Галицьке Єванг. 1144.) дъжчю (Город. Апост. XII в.), бездожчьѥмъ (Жит. Савы).
ти — и зам. ть — и: мꙑ — и, зам. мъ — и, вꙑ — и зам. въ — и: разумивꙑ и (Збір. Святос. 1076 р.); познахомꙑ и, послѥти и (Город. Апостол. XII. в.), скроушити и (Усп. Збір. XII. в.)
Закінчення третої особи sing. і plur. дієслів без ть: боуде, ѥ, мꙑ ѥ (Збір. Свят. 1073); соу (Слова Григор. Богослова з XI. в.)
Спосіб розказовий на ѣмъ, ѣте а не имъ, ите: ищѣте, свꙗжѣте (Добр. Єванг. 1164); простѣте (Галиц. Єванг. 1266).
Закінчення імперфектум на шеть, хоуть, зам. ше, хоу: лꙗжашеть, (Єванг. 1092); молꙗхоуть, Город. Апост. XII. в.)
Закінчення дієслів третої особ. множ, на мо: прѣдступаѥмо (Усп. Збірн.) XII. в. чинимо, єсмо; (Грамота галицька з XIV. в.)[1]
Коли отже жива староукраїнська народна мова вспіла вже в XI. ст. продертися через церковно-словянську шкаралущу навіть до письменства, то в устах люду відокремилася вона від инших словянських мов, а також від предків мови старовеликоруської, неперечно далеко давнійше а найпізнійше в VII. або VIII. в.[2]
- ↑ Більше число прикладів діалектольоґічних признак староукр. памятників XI—XIV в. порівн.: A. Kolessa: Dialectologische Merkmale, loc. cit. Jagičs Archiv für slav. Philolog. Bd. XVIII. pag. 479-552. ; А. Соболевскій: „Очерки“ і „Лекци;“ А. Кримський, Граматика; А. Шахматовъ: „Краткій очеркъ“ „Курсъ“ loc. cit. І. Свєнціцкий: „Нариси“ — та спеціяльні праці про поодинокі староукраїнські памятники.
- ↑ Пор. А. Шахматовъ: Краткій очеркъ исторіи малорусскаго (украинскаго) языка, (Украинскій народъ II., стор. 674.)
