квіток у руках. Зате в Михайликовому кармані досить грошей, щоб купити не одну, а три-чотири книжечки…
Хлопці дивляться на себе.
— Ці дві китички занесемо до церкви — каже Михайлик.
Гринько потакує головою і хлопці вже спрямовуються до церкви.
Нараз хтось кличе за ними.
— Хлопці, гей, хлопці!
Обертаються. Якийсь старий панок киває до них рукою, кличе їх до себе. Підходять.
— Скільки за ці квітки?
— Вибачте, пане, але їх уже не продаємо. Несемо їх у церкву, щоб подякувати Богу…
— Завіщо?
Хлопці розказують, старий пан слухає та похитує головою.
— Добре — каже — несіть свої квітки до церкви, а я тут на вас пожду. Хочу вам щось сказати…
За часок хлопці вертаються. Під церквою жде на них старий пан.
— Ходіть — каже — діти зо мною, в мене певно найдеться трохи книжок для вас…
— Але ми не маємо багато грошей…