— Мамо, мамо, а не забудьте купити мені книжечку в місті.
— Іще що вигадай! Тепер такі важкі часи, людина пальці до крови стирає, щоб марний гріш заробити, а йому книжки захочується!
— Матусю купіть!
— Зараз! Буду гроші видавати на книжки замість того, щоб хліба купити. Ти подумай тільки, скільки вас губ треба накормити, а тоді про книжку говори!
Задумався Михайлик над маминими словами. Ніщо казати: в хаті крім нього ще четверо дітей, малюських дрібних, а все безпомічне, голодне, усе на маминій голові. Батько минулого року застудився в лісі, важко захворів; не було спромоги лікуватись і за місяць спочило його знеможене тіло в ямі під вишнями…
Коли ще батько жив, говорилося нераз про те, що Михайлик покінчить школу в селі, піде до міста, бо страх який цікавий він був до книжки. Де якийнебудь задрукований папір захопить в руки, читає, в батька випитується, що воно значить.
У батька, говорили люди, Михайлик вдався, бо батько теж дуже книжками цікавився: неодну кни-
