стаційний будинок. Тільки до будинку не треба доходити. Задержитеся при тому місці, де залізничі рейки сходяться в одне, і там скриєтеся. А коли почуєте на станції стріли, не гайте часу, стріляйте й ви, робіть якнайбільше гамору й крику, щоб здавалося, що вас там не три, а бодай із три десятки. Зрозуміли?
— Так!
— Тільки в дорозі будьте обережні, щоб не попалися на яку біду. І стріляти по дорозі не слід, під ніякою умовою. Це знищило б наші намагання, зрадило б нас передчасно.
— Так, розуміємо!
— З Богом, хлопці!
— З Богом!
І вже ніби тіні зникли з очей…
Степан зі своїм гуртком подався вперед.
— А що ми робити мемо? — питаються хлопці.
— Приготовте обрізи, але вживати їх будемо аж тоді, коли я дам наказ. Без наказу ніхто не сміє ні пальцем рухнути! А ще муніцію треба щадити, багато її в нас нема…
— Як це ти думаєш, Степане, що нас девять може щось вдіяти?
