Сторінка:Коковський Франц. Юнацькі серця (Львів, 1938).djvu/13

Цю сторінку схвалено

стаційний будинок. Тільки до будинку не треба доходити. Задержитеся при тому місці, де залізничі рейки сходяться в одне, і там скриєтеся. А коли почуєте на станції стріли, не гайте часу, стріляйте й ви, робіть якнайбільше гамору й крику, щоб здавалося, що вас там не три, а бодай із три десятки. Зрозуміли?

— Так!

— Тільки в дорозі будьте обережні, щоб не попалися на яку біду. І стріляти по дорозі не слід, під ніякою умовою. Це знищило б наші намагання, зрадило б нас передчасно.

— Так, розуміємо!

— З Богом, хлопці!

— З Богом!

І вже ніби тіні зникли з очей…

 
V.
 

Степан зі своїм гуртком подався вперед.

— А що ми робити мемо? — питаються хлопці.

— Приготовте обрізи, але вживати їх будемо аж тоді, коли я дам наказ. Без наказу ніхто не сміє ні пальцем рухнути! А ще муніцію треба щадити, багато її в нас нема…

— Як це ти думаєш, Степане, що нас девять може щось вдіяти?