У кожному більш-менш пристойному путівникові говориться, що Тифліс один з найстаріших міст світу (засновано його на початку IV сторіччя). За час існування Тифліс руйнували: хозари, гуни, перси, візантійці, араби, монголи, загалом Тифліс зазнав руїни щось 29 разів.
Останній розгром Тифлісові вчинили перси 1795 року, а 1801 року Тифліс і вся Грузія була завойована великодержавною Росією.
Зараз у Тифлісі пам'яток першого століття його існування лишилось мало. Є реставровані церкви та руїни палаців і фортець. Але й зараз Тифліс ще місце контрастів, місто, в якому змагаються дві епохи.
Поруч широких вулиць, змережаних залізними трамвайними коліями, туляться вузенькі темні заулки. Поруч легкого „Форда“ тупцяє низенький ішачок, навантажений мацоні. Ішачок спокійно й байдуже переходить вулицю, на якій дзенькає трамвай, а його господар тихо підпихає його ззаду.
Але і в цих контрастах бачиш непереможність нової епохи.
Старий Тифліс з його романтичними духанами, зі східньою музикою, з розмашистими танцями — вмирає.
Решту сьогоднішнього дня ми цілком присвятили оглядинам міста. Але хіба можна побачити Тифліс і хоч поверхово проглянути його за якихось два три неповних дні. Ми встигли лише пройти тунелями під Солокським хребтом до славнозвісного
