чільна стіна з вікнами, а вхід був певно з північно-східного боку. Коли так, то піч стоїть як раз там, де їй і треба стояти по плану української хати.
Знов же автор каже: „глибина землянки 1½ арш“. Легко зрозуміти, що землянка, викопана на дуже похилому місці, де гора спускається униз, до лугу, не могла мати всюди однакову глибину; з того боку, що до лугу, не було ніякої „глибини“; в иншому місці могло бути 1½ арш., а далі, де гора вище, там може було і 2½ арш., тільки сього ми не взнаємо з описання.
 Хата з Монастирища над р. Ромном.
|
І инші автори, що описують свої роскопки, не дають вертікальних промірів у ріжних місцях і відповідних рисунків. І тільки з описання місцевости довідуємося, що землянки були зроблені на нахиленому місці і не могли мати однаково-високих земляних стін.
Треба побажати, щоб на далі в описаних роскопках стародавніх землянок давалися оті проміри, рисунки і відомости. Тільки тоді можна буде зовсім певно говорити про давню стадію еволюції нашої хати.
Окрім фактів археолоґичних, треба збирати історичні і етноґрафичні. Треба переглянути літературу історичних джерел, шукаючи там хоч дрібних натяків на те, що тичиться простої хати (у літописях, хроніках, житіях, мемуарах і т. п.). Відміни хати не просліджені на всьому просторі України, матеріял для того не зібраний, хоч де що вже й зроблено, напр. у земських статистичних описах.
Дальші досліди в сій справі можуть дати не тільки цікаву сторінку з історії культури, а й поможуть вияснити взаємні культурно-національні відносини сусідніх народів. Бо не тільки сама мова та історичні перекази показують які племена більше
