тим, що має вікна. Ізба — для людей, а всі инші части двора — для худоби і всякого хазяйського скарбу. Двір має вигляд лісової засіки. В середині ізби план не такий, як у нашій хаті. Піч топиться не від дверей, а з глибокого кутка хати, там, де в нас піл. Ліжко міститься біля дверей, де в нас мисник. Тут-же, близько дверей, під стелею — полаті, високий поміст для спання. Напіччє відкрите у той-же бік, до дверей (де в нас топиться).
Через сіни буває друга хата, світлиця; часто вона буває холодна, без печи, і відповідає нашій коморі.
Великоруський двір виробився видно під впливом життя в лісовій стороні, і може не мало позичив від оселі фінських племен (мордви, мурими, чуді). Хоч видно тако-ж, що великоруси розселилися між фінами вже тоді, коли знали хату на своїй правітчині, бо вдержали словянськї назви: вікно (окошко, тоді як очи звуться глазами), стріха (стрєха, край покрівлі), двері, піч і т. д. Саме слово ізба спільне у Москалів і поляків. Форма даху — на два „скати“ (а не на чотири як у нас) — теж однакова у москалів і поляків.
Польська хата те-ж будується на дві половині. Посередині — сіни, а від їх відгорожено комірчину. В передній стіні (czolna strona) — пара вікон; на причілку те-ж пара. В задній стіні вікон і дверей немає. Увійшовши в хату, бачимо в передньому кутку стіл, що стоїть вдовж чільної стіни (як і у москалів); піч топиться з того боку, як і в нашій хаті; далі — ліжко, як у нас піл. Що оріґінально, — від хати відділено коло задньої стіни часть, що зветься spiksza або spižarnia. Вона тепла, бо туди виходить сторона печи: а не призначена для життя: немає там вікон. У хаті є поміст, а в спіжарні немає. Там стоїть скриня, зберігається домашній скарб, а в холод там гріються телята. Вхід до спіжарні — з хати, а не з сіней і не з надвору[1]. Друга хата через сіни має той самий план, призначена або для життя, або для скарбу і в зимі — для худоби.
- ↑ Сю річ треба порівняти з халашем, що бувають при хатах по-над Ворсклою.
