коло причілкової стіни (иноді — коло задньої) висить жертка, на їй вішають одежу.
Хто знає українську хату, той уже зокола вгадає, яку саме стіну він бачить перед собою і що міститься в хаті проти того, або иншого вікна.
З окола по-під стіною хати (чоловою і причілковою, а як задня стіна вільна, то й під нею) робиться присьба, виліплена з глини; щоб глина добре держалася, то ще заплітають присьбу тинком або закладають дошками чи круглячками в шулки.
З того боку хати, де двері, — стоять сіни[1]. Коли вони з дерева, то звичайно не мажуться і не біляться, а коли плетені, то часто їх красять иншим коліром, ніж хату. Сіни не робляться разом з хатою, а прибудовуються до готової хати. З сіней двері надвір — у тій стіні, що продовжує чільну стіну хати. У Черніговщині і близьких до неї повітах Полтавщини сіни мають ще й другі двері — на город, у задній стіні. Коли єсть комора, то вона ставиться через сіни І двері з комори виходять у сіни. Комора те-ж не мажеться глиною. Коли комори немає, то од сіней одділяється хижа. Де-куди (напр. у Ніжинщині й инш.) справжніх сіней при вбогих хатах немає; лиш на-косо до хати ставляться жертки, вкриваються соломою, і тоді над дверима і над стіною хати виходить захист од дощу і снігу.
Хати инших сусідніх і рідних племен мають зовсім відмінний вигляд, инший план. У Саратовській губ., у великих слободах живуть здавна поруч українці і москалі. І хоч давно вони там живуть, літ півтораста, двісті, а про те українська і московська половини села дуже одрізняються. Українці живуть у таких хатах, як і над Дніпром, а москалі мають собі „двори“ свого звичайного типа. Той двір з усіх боків забудований, накритий, окрім середини, де зостається не накритий квадрат. Хата (ізба) займає часть передньої сторони двора, не мазана, не білена, як і ввесь двір; одрізняється од инших частей двора
- ↑ Сіни, російськ. сѣни, польськ. sień, — первісно значило захист, холодок, затінене місце. Сіни в хатах і тепер не звязані з хатою орґанично, лиш прибудовуються до неї.