вати собі ідеальне домівство й родинне щастя. Взагалі я бунтуюся, коли мене немов навертає хтось на мої обов'язки. Я все зроблю сама, все… лише нехай я маю волю вчинити це добровільно, із власної ініціативи, а не через насильство й накази.
Так ведеться мені Олексою.
А одначе, мамо, а одначе… тужу в деяких хвилинах так дуже за ним, бажаючи собі як найгарячіше його присутности. Мені здається, що він якраз тепер не повинен занедбувати мене.
До чого хоче він мене своєю силою присилувати?
Але ви знаєте, який він є, — тому, що я собі цього бажаю, він з самої упрямости цього не зробить. Бог знає, чому воно укладається якраз тепер так чудно, що він лише рідко до нас заїжджає…
…При портретуванню мушу бути все присутна, бо вуйко любить мене мати при собі. Бодай щось шити мушу в тій кімнаті.
І я рало пересиджую при тих сеансах, бо воно мило буває прислухуватися тому, що оповідає „чужинець“. Оповідає він інтересно й багато, подорожував доволі часто, чув і бачив не одно. Часами питає він у мене про це або те мою думку, і мене радує, коли він згоджується з моїми поглядами або вдовольняться моїми відповідями.
Кілька разів приносив мені деякі свої ескізи й рисунки та випитував, чи подобаються мені?
Деякі подобалися мені, щоправда, дуже, а про деякі, що видалися мені схиблені або не досить умотивовані, я казала йому прямо свою гадку, а часом і радила змінити в них дещо в цей або той спосіб, або й закинути їх цілковито.
