Цю сторінку схвалено
— 46 —
ЧЕРНИЦЯ МАРЬЯНА.[1]
(Частина поеми.)
У неділю на вигоні
Дівчата гуляли,
Жартували з парубками,
Де-які — співали
Про досвітки, вечорниці,
Та як била мати,
Щоб з козаком не стояла…
Звичайно — дівчата,
То про своє все й співають,
Яка про що знає.
Ах ось, з хлопцем старий сліпець
В село шкандибає;
В руках чоботи; на плечах
Латана торбина
У старого. А дитина,
Сердешна дитина,
Обідрана, ледве-ледве
Несе ноженята…
Безталанний син Катрусі!
„Дивіться, дівчата,
Кобзарь іде, кобзарь іде!“
Та всі, яко мога,
Хлопців кинули, — побігли
Зострічать сліпого.
„Діду-серце, голубчику!
Заграй нам що-небудь:
Я шага дам; я — черешень;
Я напою медом;
А тим часом одпочинеш,
- ↑ Початок цієї поеми був у 1841 році у руках Олександра Олексієвича Корсуна, котрий видавав у Харькові »Сніп«, а цілком надрюкована у вид. Кобзаря 1867 року. Звідти й ми її передрюковуємо, визначаючи одміни Львівського видання.
