З циганами. І тихо,
Тихенько співала:
„Кажуть люде, що суд буде,
А суду не буде,
Бо вже мене осудили
На сім світі люде.“
Із-за Дністра пішли цигане
І на Волинь і на Украйну;
За селом село минали,
В городи ходили,
І марою за собою
Приблуду водили.
І співала й танцювала,
Не пила й не їла,
Неначе смерть з циганами
По селах ходила.
Потім разом схаменулась,
Стала їсти й пити,
І ховатись за шатрами,
І Богу молитись.
Щось таке їй поробила
Стара Маріула,
Якимсь зіллям напувала, —
То воно й минулось.
Потім її стала вчити
І лікарувати:
Які трави, що од чого
І де їх шукати;
Як сушити, як варити, —
Всёму, всёму вчила
Маріула. А та вчилась,
Та Богу молилась.
Минуло літо, уже й друге
І трете настало,
Уже прийшли в Україну...
Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/676
Ця сторінка вичитана
— 202 —
