Чого він придибав? нема в го хати,
Ні сестри, ні брата, нікого нема.
Чого ж він цриплентавсь? — а хто ёго зна!
Чи чув ти, що кажуть: легше умірати
Хоть на пожарині в своїй стороні,
Ніж в чужій в палатах! Чи чув ти? ба ні!
2. — „Ей, дядечку! швидче будемо писати.
Бо хочеться спати і вам, і мені.“
— Зажуривсь Москаль каліка:
Де ёму подітись?
Вдовиченко в пикинерах,
Вдова на тім світі!
До кого ж він прихилиться?
Де перезімує?!
Уже осінь; незабаром
Зіма залютує.
Нема ёму в світі долі:
Полинула в полі!...
Попросився зімувати
До дяка у школу,
Бо таки й письму, спасибі,
Москалі навчили.
І в косі був, бо й москалі
Тойді, бач, носили
Сиві коси з кучерями
Усі до одного —
І борошном посипали,
Бог їх зна для чого?
Максим, таки він письменний,
Було помагає
І на клирасі дякові
І псалтирь читав
Над покойними, й хавтури
З школярами носить,
А в Пилипівку сирома,
11*
