Сама аж ніби молодіє,
А генерал собі радіє,
Що діло, бачите, святе
У двох таки вони зробили.
Петра на волю одпустили;
Зімою в Київ відвезли
І там у шіолу оддали,
І там чи-мало поповчили.
Вернувся з Київа Петрусь
Уже Петром і паничем,
І кучері ах по плече,
І висипався чорний вус,
І ще... Та се ще не втече:
Розскажем иноді колись
Про те, що снилося Петрові.
А генеральші чорнобровій —
Що сниться?...
Перед Пречистою
Горить лампада у-ночі.
Поклони тяжкиї бьючи,
Ридала, билася... нечистую,
Огненную слёзу лила.
Вона благала Пресвятую,
Щоб та її,... щоб та спасла
Щоб одуріть їй не дала,
Пренепорочная... І всує! —
Молитва їй не помогла:
Вона, сердешна, одуріла, —
Вона, небога, полюбила.
Свого Петра!... І тяжко їй, [1]
Душі негрішній молодій!
Та що ж робить? Не стало сили!
Cердега разом одуріла.
Та й як ёго одній святиї
- ↑ Свого Петруся... Тяжко їй! (ib.)
