Ця сторінка вичитана
— 119 —
Уже засватані. Жили, [1]
В дворі гуляли, в карти грали,
Свого весілля дожидали,
Та молодих дівчат в селі,
Мов бугаї, перебірали, —
Звичайне паничі. Ждемо,
І ми ждемо весілля!
„От-то ж у клеччану неділю
Їх і повінчано обох,
Таки в домашнёму костёлі:
Вони ляхи були. Ніколи
Нічого кращого сам Бог
Не бачив на землі великій,
Як молодиї ті були...
Заграла весело музика —
Їх із костёлу повели
В возобновленниї покої... [2]
А ми й зостріли їх, і всіх —
Княжят, панят і молодих —
Всіх перерізали. Рудою
Весілля вмилося! Не втік
Ніже єдиний католик —
Всі полягли, мов поросята
В багні смердячому. А ми,
- ↑ (Мене звичайне не пізнали).
Засватані весілля ждуть
І нашим молодим дівчатам
В селі проходу не дають.
Дарма! Нехай! Радіє мати,
Радіє пан... а хлопці ждуть,
Як Бога панського весілля.
От-то ж у клеччану неділю
(Рук. вар.) - ↑ ... на весілля
І ми отарою прийшли,
Палати білі запалили,
Панів великих і малих
Усіх порізали. Молила
Сама стара за молодих;
До Бога руки піднімала...
А невістками хлопці грались,
Поки замучили... Затих,
Загас пожар... уже світало,
А ми в діброву поховались
І раду радим, що робить!
А що робить?! Ходімо бить
Та мордувать панів проклятих!
І ми пійшли... Ох, тяжко, брате,
Такиї згадувати діла!
Ватага день і ніч росла (ib.)