Ця сторінка вичитана
— 96 —
На сонці дуже запеклась,
Та й занедужала. Лежала
Недовго щось, седмяці з-три,
І все до крихти розсказала
Мені і Ксенії-сестрі,
І вмерла в нас. І де ходила,
В яких-то праведних містах,
А в нас сердешна опочила...
Оце її свята могила...
Ще не поставили хреста.“
Иржавець.
Наробили колись Шведи
Великої слави:
Утікали з Мазепою
В Бендери з Полтави,
А за ними й Гордієнко...
Нарадила мати,
Як пшениченьку пожати,
Полтаву достати.
Ой пожали б як-би були
Одностайне стали,
Та з хвастовським полковником
Гетьмана єднали...
Не стреміли б списи в стрісі
У Петра у свата,
Не втікали б із Хортиці
Славні небожата,
Не спиняв би іх Прилуцький
Полковник поганий...
Не плакала б Матір Божа
В Криму за Украйну.
Як мандрували день і ніч,
