Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/532

Ця сторінка вичитана
— 58 —

До нас в науку... ми навчим,
Почону хліб і сіль почім?
Ми християне; [1] храми, школи,
Усе добро, сам Бог у нас. —
Нам тілько сакля в очі коле,
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана? Чом ми вам
Чурек же ваш та так не кинем, [2]
Як тій собаці? Чом ви нам
Платить за сонце неповинні?
Тай тілько ж то!
Ми не погане, —
Ми настоящі християне;
Ми малим ситі. — А за те, [3]
Як-би ви з нами подружились,
Богато б де чому навчились.
У нас же і світа як на те:
Одна Сібір неісходима!
А тюрм? а люду? — що й лічить:
Од Молдована аж до Фінна, [4]
На всіх язиках все мовчить:
Бо благоденствує!... У нас
Святую біблію читає
Святий чернець і научає,
Що царь якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе, [5]
А друга вбив! Тепер на небі!
Ось бачите, які у нас
Сидять на небі? Ви ще темні,
Святим хрестом непросвіщенні!
У нас навчіться... В нас дери,
 Дери та дай,

Та потім прямо в рай,

  1. Ми не погане, —
    Ми настоящі християне:
    Храми ікони,
    Все добре... (Вид. Гергарда.)
  2. ... та вам не кинем, (Рув. вар.)
  3. До нас в науку; а за те (Рук. вар.)
  4. Од Молдованина до Фінна,
    На всіх язиках всі мовчать:
    Бо благоденствуєм! (Вид. Гергарда.)
  5. ... взяв за себе, (ib.)