І день іде, і ніч іде...
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся — чому не йде
Апостол правди і науки?!
5 Ноября 1860 р. Петербургъ.
Зійшлись, побрались, поєднались,
Помолоділи, підросли,
Гаёк, садочок розвели
Кругом хатини. І пишались,
Неначе князі. Діти грались,
Росли собі та виростали...
Дівчаток москалі украли,
А хлопців в москалі забрали,
А ми неначе розійшлись,
Неначе брались — не єднались.
5 Декабря 1860 р. С. Петербургъ.
Колись то ще, во время оно,
Помпілій Нума, римський царь
Тихенький, кроткий государь,
Втомившись пишучи закони,
Пішов любенько погулять
І одпочить, та спочивавши,
Додумать, як би то скувать
Кайдани на римлян. І взявши
Гнучкий одноліток лози,
Каблучку заходивсь плести,
На шию б то. Коли погляне —
У холодочку під платочком
Дівчя заквітчанеє спить...
