|
А я... я за ноги
Вхопив ёго, та й укинув
Максима святого
У криницю...
Оттаке-то
Сотворив я, сину!...
Такого ще не творилось
В нас на Україні!
Та й ніколи не створиться
На всім світі, брате!...
Всюди люде, а я один —
Диявол проклятий!...
IX.
Через тиждень вже витягли
Максима з криниці
Та у бальці й поховали;
Чи-малу каплицю
Поставили громадою,
А ёго криницю
Москалевою назвали...
От тобі й билиця
Про ту криницю москалеву,
Нелюдська билиця.
А я... пішов у Гайдамаки
Та на Сібірі й опинивсь,
(Бо тут Сібір була колись)...
І пропадаю, мов собака,
Мов той Іуда... Помолись
За мене Богу, мій ти сину,
На тій преславній Україні,
На тій веселій стороні...
Чи не полегшає мені?...
1857. Новопетровское укрҍпленіе.
|
