Цю сторінку схвалено
— 306 —
Завернули ёго у тую рогожу,
Та й спустили Йвана
У ту яму глибокую
На високій могилі.
Ой Боже милий, милосердий!
А я так ёго любила…
Ой пішла я у яр за водою,
Аж там милий гуляє з другою.
А другая тая,
Розлучниця злая, —
Багатая сусідонька,
Вдова молодая.
А я вчора з нею,
З сією змією,
В полі плоскінь вибірала,
Та все й розсказала, —
Що як мене любить,
Женитися буде,
І до себе злую суку
Просила в придане.
Йване мій, Йване,
Друже мій коханий!
Побий тебе сила Божа
На наглій дорозі!
Коло гаю, в чистім полю,
На самій могилі,
Дві тополі високиї;
Одна одну хилить,
І без вітру гойдаються,
Мов борються в полі…
Отто сестри-чарівниці
Оттиї тополі.
