Ця сторінка вичитана
— 302 —
Плаче-плаче та ридає,
Як рибонька бьєтьса...
А над нею, молодою,
Поганець сміється.
Не вернувся із походу
Гусарин-москаль.
Чого ж мені ёго шкода,
Чого ёго жаль?
Що на ёму жупан куций,
Що гусарин чорноусий,
Що Машою звав?
Ні, не того мені шкода;
А марніє моя врода,
Люде не беруть;
А на улиці дівчата
Насміхаються, прокляті, —
Гусаркою [1] звуть!...