Ця сторінка вичитана
— 300 —
Оксамитові жупани
Одинокій носить!
Полюбилась би я,
Одружилась би я
З чорнобривим сиротою,
Та не воля моя!
Батько-мати не сплять,
На сторожі стоять:
Не пускають саму мене
У садочок гулять!
А хоч пустять, — то з ним,
З препоганим старим,
З моїм нелюбом багатим,
З моїм ворогом злим!
Породила мене мати
У високих у палатах, —
Шовком повила;
У золоті, в оксамиті,
Мов та квіточка укрита,
Росла я, росла.
І виросла я на диво:
Кароока, чорнобрива,
Білолиця я.
Убогого полюбила, —
Мати заміж не пустила:
Осталася я
У високих у палатах
Увесь вік свій дівувати...
Недоля моя!
Як билина при долині,
В одинокій самотині
Старіюся я;
На світ Божий не дивлюся,
Ні до кого не горнуся,
