Ця сторінка вичитана
— 295 —
По улиці вітер віє
Та сніг замітає.
По улиці по-під-тинню
Вдова шкандибає —
Під дзвіницю сердешная
Руки простягати
До тих самих, до багатих,
Що енна в салдати
Позаторік заголили...
А думала жити, —
Хоч на старість у невістки
В добрі одпочити...
Не довелось! Виблагала
Тую копійчину... [1]
Та Пречистій поставила
Свічечку за сина.
На великдень на соломі
Проти сонця, діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку, а тій стёжку,
Тій стрічку купили;
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку... Одна тільки
- ↑ Шага у скупого
Та Пречистій поставила
Свічечку... За кого?
За кого ти бьєш поклони?
— »3а сина, за сина!
За Ивана єдиного,
За мою дитину!« (Вар. по першому рукопису.)
