Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/318

Ця сторінка вичитана
— 286 —

Та на трубах вигравало,
І на горі разом стало.

Замовкли гармати,
Оніміли дзвони
І громада покладає
Земниї поклони.
Молебствіє архимандрит
Сам на горі править,
Святого Бога просить-хвалить,
Щоб дав їм мудрості дознати, —
Гетьмана доброго обрати.
І одногласне, одностайне
Громада вибрала гетьмана —
Преславного Лободу Ивана,
Лицаря старого,
Брата військового.

У труби затрубили,
У дзвони задзвонили,
Вдарили з гармати,
Знаменами, бунчуками
Гетьмана укрили.
Гетьман старий ридає
До Бога руки здіймає,
Три поклони покладає
Великій громаді
І, мов дзвоном дзвонить,
Говорить:

— „Спасибі вам, панове-молодці,
Преславниї Запорозці,
За честь, за славу, за повагу,
Що ви мені учинили!
А ще б краще ви зробили,
Як-би замісць старого
Та обрали молодого

Завзятого молодця,