Ця сторінка вичитана
— 281 —
Стара мати і тут буде
Віку доживати
На господі...
Так от-так-то
Трапляється в світі!
Думав жити-поживати,
Та Бога хвалити;
А довелось на чужині
Тілько слёзи лити,
Більш нічого. Нудно ёму
На чужому полі!
Всёго надбав, роботяга,
Та не придбав долі,
Талану того святого.
Світ Божий немилий —
Нудно ёму на чужині,
І добро остило.
Хочеться хоч подивиться
На свій край на милий,
На високиї могили,
На степи широкі,
На садочок, на жіночку,
Кралю карооку.
Та й поплив Дністром на сей бік,
Покинувши волю,
Бродягою. О, Боже мій!
Якеє ти, поле,
Своє поле! яке-то ти
Широке-широке,
Як та воля!...
Прийшов до-дому у-ночі.
Стогнала мати на печі;
А жінка у коморі спала
(Бо пан нездужа). Жінка встала,
Неначе пъявка та впилась
