Ходімо спать! (до людей.)
Хрищені люде, поможіте!
Беріть мене! беріть, вьяжіте,
Ведіть до пана у світлицю!
А ти чи підеш подивиться,
Якою панною Марина
У пана взаперті сидить
І вьяне, сохне, гине-гине
Твоя єдиная дитина,
Твоя Мариночка? (співає.)
„Ой гиля-гиля, сіриї гуси,
Гиля на Дунай!
Завьязала головоньку —
Тепер сиди, та думай!“
І пташкам воля в чистім полі,
І пташкам весело літать...
А я зовьянула в неволі... (плаче.)
Хоча б намисто було взять, —
Оце б повісилась... От бачиш,
Тепер і шкода!... Хоч топись!
Чого ж ти, мамо моя, плачеш?
Не плач, голубочко, дивись:
Це я — Мариночка твоя.
Дивися — чорная змія
По снігу лізе... Утечу!
У ірій знову полечу!
Бо я зозулею вже стала...
Чи він у гості не приходив?
Убили, мабуть, на войні...
А знаєш — снилося мені,
У-день неначе місяць сходив;
А ми гуляєм по-над морем,
У-двох собі. Дивлюся — зорі
