Цю сторінку схвалено
— 249 —
Люде скажуть, люде зрадять;
А вона мене порадить,
І порадить і розважить,
І правдоньку мені скаже.
НА ВКРАЇНУ.
Немає гірше, як в неволі
Про волю згадувать. А я
Про тебе, воленько моя,
Оце нагадую. Ніколи
Ти не здавалася мені
Такою свіже-молодою
І прехорошою такою,
Як на далекій чужині,
Та ще й в неволі. Доле! доле!
Моя проспіванная воле!
Хоч глянь на мене з-за Дніпра
Хоч усміхнися з-за…
І ти, моя єдиная,
Встаєш із-за моря,
З-за туману, слухняная
Рожевая зоре!
І ти, моя єдиная,
Ведеш за собою
Літа мої молодиї,
І передо мною.
Ніби море, заступають [1]
Широкиї села
З вишневими садочками,
І люде веселі;
І ті люде, і село те,
Де колись, мов брата,
——————
- ↑ Ніби море, виступають. (Хата Куліша 1860.)
