Ця сторінка вичитана
— 244 —
Та в добрий час і полягли
От-тут у-купі...
А як ми бились, умірали!
За що ми голови складали
В оці могили? Будеш жить,
То може й знатимеш, небоже;
Бо слава здорово кричить
За наші голови. А може,
І про могили, і про нас
З старцями божими по селах
Правдива дума, невесела
Між людьми ходить...
На Різдво.
Θ. М. Лазаревському.
Не до-дому в-ночі йдучи
З куминої хати
І не спати лягаючи,
Згадай мене, брате, —
А як прийде нудьга в-гості,
Та й на ніч засяде...
От-тоді мене, мій друже,
Зови на пораду!
От-тоді згадай — в пустині, [1]
Далеко, над морем,
Свого друга веселого,
Як він горе боре,
Як він, свої думи тиї [2]
І серце убоге
Заховавши, ходить собі
Та молиться Богу,
