Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/203

— 171 —

„Нехай вам, панове-товариство, Бог допомагає!“
І в синій хвилі потопає, пропадає…
Тільки три чайки, слава Богу,
 Отамана курінного,
Сироти Степана молодого,
 Синє море не втопило,
А в Турецьку землю Агарянську
 Без кормил прибило.
Тоді сироту Степана,
Козака лейстрового,
Отамана молодого,
Турки-яничари ловили,
З гармати гримали,
В кайдани кували,
В тяжкую неволю завдавали…
Ой Спасе наш Межигорський,
Чудотворний Спасе!
І лютому ворогові
Не допусти впасти
В Турецькую землю, в тяжкую неволю!
Там кайдани по три пуди,
Отаманам — по чотирі…
І світа Божого не бачять, не знають,
Під землею камінь ламають,
Без сповіді святої умирають,
Як собаки здихають.

І згадав сирота Степан в неволі
Свою далеку Україну,
Нерідного батька старого,
І коника вороного,
І нерідну сестру Ярину…
 Плаче, ридає,
До Бога руки здіймає,
 Кайдани ламає,
Утікає на вольную волю…
Уже на третёму полі
Турки-яничари догнали,