Ця сторінка вичитана
— 118 —
„Загрібай, мамо, жар, жар, [1]
„Буде тобі дочки жаль, жаль...“
Ох, як весело на світі!
А тобі, бабусю.
Чи весело?“
— „Я тобою,
Нташко, веселюся!“
— „А чом же ти не співаєш?“
— „Я вже одспівала...“
Задзвонили до вечерні;
Оксана осталась, 36)
А черниця, помолившись,
В храм пошкандибала.
Через тиждень в Лебедині
У церкві співали:
„Исаія ликуй!“ В-ранці
Ярему вінчали;
А в-вечері мій Ярема
(От хлопець звичайний!)
Щоб не сердить отамана,
Покинув Оксану:
Ляхів кінча; з Залізняком
Весілля справляє
Б Уманщині, на пожарах.
Вона виглядає, —
Виглядае, чн не їде
З боярами в гості —
Перевезти із келії
В хату на помості.
Не журися, сподівайся
Та Богу молися.
А мені тепер на Умань 18
Треба подивитись.
- ↑ У вид. 1841 р. цей вірш надрюкован двічи. Ред.
