Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/141

— 109 —

А червоним черевичкам
Таки дам, таки дам!“

— „Добре! добре! Ну, до танців,
До танців, кобзарю!“
Сліпив вшкварив — навприсядки
Пішли по базару,
Земля гнеться. „Нумо, Гонто!“
— „Нум, брате Максиме!
Ушкваримо, мій голубе,
Ноки не загинем!“

 „Не дивуйтеся дівчата,
 Що я обідрався;
 Бо мій батько робив гладко,
 То й я в ёго вдався.“

— „Добре, брате, їй же Богу!“
— „А ну, ти, Максиме!“
— „Пострівай лиш!“

„От-так чини, як я чиню,^[1]
Люби дочку аби-чию
Хоч попову, хоч дякову,
Хоч хорошу мужикову.“

Всі танцюють, а Галайда
Не чує, не бачить.
Сидить собі кінець стола, ²⁷⁾
Тяжко-важко плаче,
Як дитина. Чого б, бачться?
В червонім жупані,
І золото, і слава є,
Та нема Оксани;
Ні з ким долю поділити,

Ні з ким заспівати;

---

1. У вид. 1841 ці вірші — курсивом. Ред.