І вішати, і мордувати! Добре, Їй-Богу, добре! Ну, це так! Далебі, дав би карбованця, як-бн був не пропив учора! Шкода! Ну, нехай стара вьязне, більше мьяса буде. Поборгуй, будь ласкав, завтра оддам. Утни ще що-небудь про гайдамаків!
До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, — поки не охрип, співатиму; а охрипну — чарочку, другу тії ледащиці-живиці , як то кажуть, та й знову. Слухайте ж, панове громадо!
„Ночували гайдамаки
В зеленій діброві,
На припоні пасли коні,
Сідлані, готові.
Ночували ляшки-панки
В будинках з жидами,
Напилися, простяглися,
Та й....“
Цить лишень! здається, дзвонять. Чуєш?... ще раз... о!
Задзвонили, задзвонили!
Пішла луна гаєм.
Ідіть же ви, та молітесь,
А я доспіваю.
Повалили гайдамаки,
Аж стогне діброва;
Не повезли, а на плечах
Чумацькі волові
Несуть вози. А за ними
Сліпий волох знову:
„Ночували гайдамаки
