Запорозці — ті хлопьята,
Сини ёго, діти.
Поміркує, загадає,
Чи бити, чи пити.
Чи танцювать, — то й ушкварять,
Аж земля трясеться;
Заспіває, — заспівають,
Аж лихо сміється.
Горілку-мед не чаркою,
Поставцем черкає,
А ворога заплющившись
Ката, не минає.
Оттакий-то наш отаман,
Орел сизокрилий!
І воює, і гарцює
З усієї сили —
Нема в ёго ні оселі,
Ні саду, ні ставу...
Степ і море; скрізь битий шлях,
Скрізь золото, слава.
Шануйтеся ж, вражі ляхи,
Скажені собаки:
Йде Залізняк Чорним шляхом.
За ним гайдамаки.
Оце то так! вчистив, нічого сказати: і до ладу, і правда. Добре, далебі добре! Що хоче, то так і втне. Спасибі, спасибі.
Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків?
Який бо ти бевзь і справді! Бачиш, ось що він співав: щоб ляхи погані, скажені собаки, каялись, бо йде Залізняк Чорним шляхом з гайдамаками, щоб ляхів, бачиш, різати...
