Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/86

Ця сторінка вичитана
— 76 —

Чи гадав коли великий ґерманський поета, а за ним і великий Лермонтов, що їх глибоко поетичні вірши отак хиже сьпівати муть пяні цигане перед оравою пяних ремонтерів? І в снї їм не ввижала ся така брудна пародия!

Що-ж ще прикметного бачив я тодї на отому-о прикметному ярмалцї? Здаєть ся більш нїчого. Спізнав ся з старим розпутником Якубовичем, батьком відомого декабристи і з єго молодшим Квазімодою-сином. Сему останньому під слово чести позичив я до завтрого двох півімпериялів: вони, звістно, так і пропали. Ще спізнав ся я з одним паростком несчисленного роду Родзянків. Перебувши у Ромнї три днї, купив собі на жилетку якоїсь материї, та хунт донського балика, з тим і поїхав з Родзянкою з отієї ковбанї шляхом Ромодановським. От і все, що я, гуляючи, згадав собі, за приводом Іллїного дня, про Роменський ярмалок.

20. липня! Се той день, коли я гадав собі, попрощаю ся з моєю тюрмою. Так і написав і до Лазаревського і до Кухаренка. Та ба! втїлена доля, вітер зробила по своєму. Що дїяти! Посидимо ще за морем та підождемо години. Цїлїсенький день на Іллю вітер і не поворушив ся. Мертва тиша.

21. Записавши роменські спомини, я, уважаючи на те, що сегоднї недїля, пішов до фортецї, щоб поголити ся і від першого унтер-офіцера Кулїха почув, що о 9-ій годинї вранцї приплив почтовий човен. Поголившись, стис я серце і рушив назад на город. Виходячи з фортецї, зустрів шпиталевого доглядника Б. і він першим повитав мене з волею. Се стало ся р. 1856 липня в 21. день о годинї 11 зранку.

В першій годинї одержав від Залеського листа, писаного 30. мая. З години 3-ої після півдня і до 3-ої ночи сидїли ми з Фіялківським під вербою, пили чай, цитринівку, та на вдачу перечитали кільки сторінок з Лїбельта.

22. Маючи отаку радісну для мене подїю, можна-б пустити прогалину в отсїй прозаічній хро-