Всі звернули зір угору тай справді побачили три галки. Вони кружили в повітрі, а потім знизилися та кружили вже трохи не над самою Галичиною головою.
— Я певна, що це тісамі три галки, що я їх бачила тоді, як ми переїздили через верховину на цей бік. Вони там таксамо кружили над одним шпилем, як тепер над цією горою[1]. Тату, лишімся тут на все й тут на цій горі побудуй замок! — просила дівчина батька.
Князь Брян задумався, а по хвилі сказав:
— Як боги позволять і ворожба буде добра вволю твою волю!
— Тату, чи ж треба вам іще кращої ворожби, як це, що ці галки товаришать нам від верховини аж тут!? — закликала Галиця.
— А ти певна, що це тісамі галки? — спитався Стрята.
— Так, так, так, це тісамі галки, мої галки! — кликала дівчина з якоюсь дивною впертістю.
На те сказав князь Брян, щоб ззспокоїти дочку:
— Так доню, це тісамі галки. А всеж таки, щоб надати більшого значіння цій ворожбі, треба спитати ще богів. Я попрошу провідника друїдів Темора, щоб спитався богів, чи маємо тут лишитися й будуватися, чи рушати дальше.
- ↑ Вони… кружили над одним шпилем — Галиця мала на думці шпиль, що ще й тепер зоветься Галич. Він знімається в Високому Бескиді в сусідстві шпилів Тарниця й Букове Бердо. Галич високий на 1335 м. Тарниця на 1313 м. а Букове Бердо на 1348 м.
