Чисте, голубе небо всміхалося до срібних хвиль Дністра та до ясної зелені на його берегах. Шелестів густий очерет понад широко розлитими водами. Шуміли непрохідні праліси подальше від ріки, обабіч берегів. Ізза гори викотилося веселе сонце на східнє крайнебо й зарожевило його. А ввесь праліс уже довго дзвенів голосами всяких птиць.
Тоді заколихався гущавник на правому березі Дністра і з гущівника виринув їздець на карому коні. Великан ростом та силач уже з виду. Був середніх літ. Довге, темноруде волосся спадало, зпід шкіряного шолома з двома рогами тура йому на рамена. Зодягнений був у шкіряний одяг без рукавів; шкіряні теж були штани й постоли на ногах. Ліворуч звисав довгий меч, а на плечах сторчав сагайдак з луком і стрілами. В руках держав велику булаву. Пивні очі пильно роззиралися на всі боки. Небаром виринуло з гущі ще двох юнаків теж на конях. Один може дванацять літній, а другому було не більше як пятнацять років.
