— Дякую тобі, доню! Добре, перекажу це королеві Вульфові.
А княжна Галиця сказала:
— І скажи ще, що нехай король і королевич і всі знатні люди бастарнів вийдуть і стануть по цей бік Великої Води, а я попливу до них у весільному одязі з дружками в судні.
Добре, доню, і це перекажу! — сказав князь Брян якось так сумно…
І знов подалися Кіркор і Дермот в посольстві та вже до намету самого короля Вульфа.
Король бастарнів прийняв їх ласкаво й вельми зрадів, коли почув прихильну відповідь.
На радощах сказав:
— Вийду над ріку, так як княжна бажає собі, з усім почотом.
І передав для княжни дорогі дари: золоті чільця на голову, золоті нараменники й дорогий нашийник.
На другий день в умовленій годині виступив король Вульф у золотій короні, в дорогому баграновому одязі, а біля нього його син Даґ, зодягнений по весільному з дружбами. За ними королева з придворницями. А за ними дружники.
Станули, ждуть…
Ось виходить весільний похід із воріт города. Княжна Галиця в білому весільному
