Кіркор відповів:
— Скажи своєму королеві, що коли княжна Галиця згодиться стати жінкою сина вашого короля, то князь Брян ніщо не матиме проти цього…
— А як не згодиться? — спитався посол короля бастарнів.
— То будемо боронитися — відповів тисяцький Дермот.
— Нінащо вам це не здасться. Нас багато, здавимо, вигубимо так, як жениха вашого князя, княжича карпів. Хочеш побачити?
І дав знак рукою. І цей, що держав у руці довгий дрючок, нахилив його, настромив на тонший кінець голову княжича Деля й підніс її на дрючку вгору.
Кіркор аж ахнув, а по хвилі сказав:
— Не чваніться цим перед нашими дружинниками, бо тільки додасте їм завзяття та жажди помсти.
Кіркор і Дермот вернулися до князя Бряна й переказали йому домагання короля бастранів.
Покликав князь Брян княжну Галицю:
— Доню, — каже — король бастарнів Вульф жадає твоєї руки для свого сина Даґа.
— Тату — відповіла княжна Галиця — хоча я ще не повінчана з княжичем Делем, то я злучена вже з ним на життя та смерть,
