Невеличкій відділ бастарнів підїхав до воріт города, однак держався оподалік від них. Один сурмач засурмив у сурму з зубрового[1] рога, а другий, що держав у руці високу жердку, закликав:
— Воротарю! Скажи своєму князикові, що даремно боронитиметься, в нашого короля великі сили і ми город здобудемо! Ми вже побили ваших помічників карпів, вигубили до одного, погиб і княжич Дель! Скажіть князеві Брянові, хай вийде, а покажемо йому голову княжича Деля! Король хоробрих бастарнів Вульф не хоче нищити Ґалінґодунум! Тепер уже княжича Деля немає в живих, ніщо не стоїть на перешкоді, щоб дочка князя Бряна віддалася за королевича Даґа, сина могутнього короля бастарнів. Іди сповісти про все свого князя.
— Добре, сповіщу — відповів вартовий — а ви заждіть!
І післав раба до дворецького князя Бряна:
— Посол від короля бастарнів жде перед ворітьми.
А дворецький сам зголосився в князя Бряна, щоб переказати йому цю вістку. І вислав князь Брян Кіркора з тисяцьким Дермотом на переговори.
Висланник короля бастарнів повторив усе те, що сказав був воротареві.
- ↑ Зубрів ріг — зубр, (Bos primigenius) жив давніше в середущій Европі — тепер є в резерватах (заповідниках) Біловежської Пущі та в Межижицькому лісі на Горішньому Шлеску. Дико живе ще тільки на Кавказі. В нас часто мішають зубра з туром, що жив ще за козаччини на наших степах, та це не все одно, це зовсім інша порода, з якої вийшла наша степова худоба.
