приловлених на крадежі коней і одного молодого рутена, що зневажив рідного батька.
Повязаних привели їх до ідола й по одному вкидали в порожну середину ідола. На спід пішли три рутени, а зверха бастарни. Потім заплели отвір пруттям, так що ніде не було отвору. Тепер приступив Кіркор, в окруженні інших друїдів, із лучницею в руці й обходячи ідола довкола попереду друїдів, підпалював ідола вгорі та з долини. Ідол загорів полумям, а із середини його почулися страшні крики. Полумя й дим неслися просто вгору. Нарід уважав це за добрий знак. Жертва була мила Гесові. Радісні оклики та спів друїдів заглушили крики жертв, що й так щораз слабшали.
Вскорі ідол вигорів і вогонь став потахати. Тоді друїди визбирали ввесь попіл і розсіяли його на чотири сторони світа. Недогорілі кости зібрали теж і вкинули в ріку.
Повні надії, що Гес сприятиме їм, розходилися рутени по своїх домівках.
А чорна хмара наближалася до Галича. Корол Вульф ішов поспішним походом, щоб рутени не мали часу приготовитися вповні. Та тут поспіх був даремний, рутени вже давно ждали приготовані до оборони. Вже ворог став окружати Галич із трьох сторін. З четвертої сторони не міг, бо з четвертої сторони відгороджував його від города Дністер.
