усі карпи. Важче ранених добивали неранені ще товариші. І справді, ніодин карп не дався взяти в полон.
— Хоробрі дружинники! — сказав із пошаною король Вульф і дав приказ: — „Тепер на Ґалінґодунум! Побачимо, чи й тамті такі хоробрі!“
Велів король Вульф ще тільки відтяти голову від тіла княжича Деля, насолити її та вложити в шкіряний мішок. Так повезли її під Галич.
Коли в Галич привели бранців бастарнів, настала в Галичі велика радість. Оце вжа в першій зустрічі перемога! Це для галичан було доброю ворожбою.
Раділа і княжна Галиця, що її суджений переміг могутніх бастарнів.
Ах, як радо була б вона боролася побіч нього з ворогами!
— Боги, — благала в душі — збережіть його, мого Деля, для мене!
А тимчасом у городі приготовляли страшну жертву Гесові, богові війни.
На горбі за городом виплели велитенського ідола Геса з лозини. В середину вкинули всіх бранців і додали ще двох рутенів,
