Та тут насунуло велике військо бастарнів уже під проводом самого короля Вульфа. Вульф виступив наперед свого війська та закликав:
— Хто веде вас, карпи?
Відповіли йому:
— Княжич Дель!
— Княжичу Делю! — закликав Вульф — немудро ти зробив, що лишив у городі свою суджену, бо я твоє невеличке військо зітру тут на порох, а тебе, коли не згинеш, візьму в полон!
— У полон мене не візьмеш! — закликав княжич Дель! — Не то мене, а ніодного карпа не візьмеш у полон! Радше згинемо всі, а в полон не дамося взяти! А твоїх бастарнів, я вже відіслав князеві Брянові, він їх принесе в жертву богам і вони на тому світі мені служитимуть.
Це розлютило короля бастарнів. Він дав приказ ударити на карпів. Та князенко Дель не злякався. Його військо загородило дорогу високими щитами та зза щитів заставило списи. Король Вульф вислав на них кінницю. Та списи карпів ударили списами в груди коней першого ряду й коні повалилися до долу, а з ними їздці. Тоді карпи наставили знову списи на другий ряд, а задні їх ряди кинулися вже вбивати їздців, що попадали разом
