Коли бард скінчив співати, князь Брян велів подати йому чашу вина та сказав:
— Устами барда говорять боги! Я справді введу, як мій знак — білий прапор із трьома чорними галками.
Захват барда перейшов на всіх. В одній хвилині зникла журба та трівога, що їх викликали були гнів і виїзд короля бастарнів.
Увесь час уводин у новий терем царив уже веселий настрій.
Коли гості розїхалися занявся князь Брян укріплюванням замку й города. До праці покликав він усіх кельтів і рабів. Заразом вправляв молодь у воєнному ремеслі.
Князь Біл не гаявся теж. До місяця прислав військо під проводом сина Деля.
Зараз відбули воєнну нараду. Насамперед рішили післати звідунів, чи король Вульф готовиться в похід. Звідуни принесли вістку, що в столиці бастарнів ніпрощо інше й не говориться, тільки про похід на Ґалінґодунум. Готовлять похідні вози та зброю. Тепер уже не було сумніву, що напад буде.
Серед воєнних приготувань зникла жура та трівога. Всіх огорнув лицарський запал.
