спалити її як перше багаття, надлетіли три галки та кружили великими кругами над теремом. Потім стрілою злинули надолину й середуща з них сіла княжні Галиці на праве рамя, закрякала та ізнову знялася вгору високо, високо мов чорна грудка. За нею полинули туди й дві інші.
Всі люди звернули зір угору й бачили, як вони зависли непорушно в повітрі на тлі білої хмаринки — одна вище, а дві нище, так, що творили трикутник.
Тоді бард Борн, приграваючи на дудах, став у захваті співати пісню про три чорні галки:
»Бог Белен ясний, що веде,
І вказує нам шлях,
Три галки чорні нам зіслав
На Бастарнських верхах,
І линули за нами вже
З Бастарнських верховин
Три галки тут аж над ріку
До милих цих долин«.
Пісня була довга. Оспівувала славу Карантиного роду, походи Каранти й його сина Бряна та будову Ґалінґодунум і княжого замку, хоробрість князя Бряна й його синів та красу й добрість княжни Галиці:
Пісня кінчилася так:
»Три чорні галки, білий стяг[1]
Несе попереду полків
На славу нашого князя,
На честь сміливих вояків«. —
- ↑ Три чорні галки, білий стяг, за Ростиславичів державним гербом галицького князівства були три галки на білому полі. Аж, як столицю перенесено до Львова став гербом галицької держави золотий лев на синьому полі.
