Радили тільки йому, щоб звернувся за поміччю через короля даків до римського кесаря Траяна[1], що саме тоді вступив на престіл.
Та князь Брян тільки рукою махнув:
— Заки сонце зійде, роса очі виїсть! Рим далеко — заки туди дійде моя просьба, Вульф зруйнує Ґалінґодунум.
А князь білих хорватів Крак сказав:
— Не треба було тобі його дразнити! Треба було прийняти його сватання. Ти ж знаєш, що король бастарнів наймогутніший і гордий дуже! Відмовити йому — то значить стягнути всі громи на себе.
Та князь Брян відповів:
— Не можу я ломити старих звичаїв! Тут рішає сама дочка, ані батько, ані мати не можуть противитися, бо це був би спротив волі богів.
Невесело пройшли вводини. Князь Брян, щоб заспокоїти себе й усіх, знову звернувся до Кіркора, щоб спитав ворожби, чи новому городові грозить заглада.
Відповідь ворожби була:
— Буде жертва болюча, однак городові не грозить заглада, город жде слава.
Це трохи додало духа всім, хоча не могли знати, яка болюча жертва жде город.
Коли Кіркор із друїдами та бардами[2] вносив святу омелу[3] в княжий терем, щоб
- ↑ Траян, Марк Ульпій (98-117 по Хр.) поширив римську державу по той бік долішнього Дунаю в Европі та в Азії по Евфрат. За його панування римська держава обнимала найбільші простори. В рр. 101/2 і 105 робив походи проти даків. Для забезпечення меж сипав вали славні »вали Тряна«. Такі »вали Траяна«, ще досі від Прута до Чорного моря та в Добруджі. Валом Траяна зовуть теж вал, що веде від Сатанова здовж Збруча, та вчені сумніваються, щоб це був вал Траяна.
- ↑ Барди, кельтійські співці, що оспівували славні діла королів і лицарства.
- ↑ Омела (Viscum album) рослина-галапас, росте на ріжних деревах. В кельтів була вона святою рослиною й її уживали при жертвах богам.
