широко. Кіркор нахилився над черевом і став перибирати пальцями кишки вбитого звіряти та приглядатися їм. По хвилині підвівся й підніс праву руку в гору та закликав:
— Великий, всесильний Тевтат мовить: Така моя воля, щоб племя моє, рутени, осіло на завжди вже тут! Уже досить мандрівки. Зєднайтеся з племям тутушнім в один нарід!
І радість засяла на лицях усіх приявних. Вони закликали:
— О, дяка, дяка тобі, великий, всесильний Тевтате! — витягнули праві руки до неба.
А старий Кіркор молився знову.
— Тепер ще відкрий нам, Тевтате, де князеві нашому Брянові велиш ти дунум будувати, щоб стало серцем народу.
В цій хвилині знялися в гору три галки та кружляли над своїм гніздом.
Княжна Галиця, що стояла біля батька, закликала голосно, простягнувши туди руку:
— Там, там велить Тевтат будувати дунум, серце держави й народу!
Старий Кіркор підхопив ці слова та сказав грімко:
— Устами княжни Галиці промовив великий Тевтат! Там, на цій горі будуй, княже Бряне, дунум!
Веселі та щасливі виходили всі зо святині
