молодого чорного бика з білою зіркою на чолі на один із горбів. Там була святиня друїдів[1]. Святиня — це були круги з каміння в три ряди. Перші два круги замикали при вході два поперечні ряди. Третій ряд виходив із поміж них і в середині обох кругів закручучувався слимаковатою лінією аж до осередка. Туди повели жерці бика прибраного вінками квітів.
Перший друїд, старий сивобородий Кіркор, у вінці з дубового листя на сивому волосю почав пісню-молитву: „О Тевтате[2], великий, всесильний, опікуне нашого життя! До Тебе звертається твоє племя рутенів! Ми в довгій мандрівці із волі твоєї із рідного краю збігці, до Тебе приходим з благанням: скажи нам, звісти нам, чи нам іще дальше по світу тинятись, чи тут вже осісти на завжди, в цій землі багатій, родючій, і гарній. Тобі ми приносимо в жертву бичка. Із його тенес ти дай відчитати нам волю твою, великий, всесильний Тевтате!“
Потім кремяним ножем перетяв бючку на шиї бика. Бик кинувся, однак друїди стягнули сильніше шнури на його ногах і він упав до долу, тільки голова його й передні ноги спочивали на середущому камені. Кров із рани обливала камінь обильно. Тоді два молоді жреці розпороли бикові черево й отворили
