Через кілька тижнів вирушили. Зайшли в землі боїв[1]. Та й бої пристали до них. І рушили вже разом верховиськими плаями аж до джерел Дунаю. Ішли так, що виминали більші оселі, щоб не треба було воювати. Не хотів князь Каранта тратити людей без потреби.
Памятає добре Брян ці сумні хвилини, як рутени з плачем кидали рідну землю, в якій спочивали кости їх батьків і дідів. Найбільше, найголосніше заводили жінки, а за ними діти. Тямить добре Брян, йому тоді був восьмий рік, як ридала й заводила його мати, рвала собі волосся на голові. Тоді й він плакав. І нісся плач той так довго, поки не минули меж рідної землі.
Поки йшли суходолом і виминали густіше заселені околиці, йшли без пригод. Дійшли так, аж до місця, де Дунай був сплавний. Між Кастра Реґіна[2] й Сервіодунум[3] вони отаборилися та стали будувати собі судна, щоб ними плисти вже дальше Дунаєм. До місяця були судна готові. Плили спершу не займані ніким. Безпечно переїхали попри Кастра Батава[4], Віндобону[5]. Коли завернули на південь і минули Аквінкум[6], заступила їм дорогу орда язиґів[7]. Їх ватаги хотіли спинити судна ґалійців і пограбувати їх. Та князь Каранта дав їм сильний відпір і вони зникли, як нечайно
- ↑ Бої, теж ґалійське племя. Деякі вчені думали, що від цих боїв походять наші бойки.
- ↑ Кастра Реґіна, римський укріплений табор — тепер місто Реґесбурґ на правому березі горішнього Дунаю.
- ↑ Сервіодунум, теж римська кольонія над Дунаєм, на правому березі. Назва ж келтійська.
- ↑ Кастра Батата, теж римський табор на правому березі Дунаю, там де вливається ріка Інн (давн. Енус) у Дунай.
- ↑ Віндобона, тепер Відень, теж римська кольонія.
- ↑ Аквінкум, римська станиця помічного лєґіону в Панонії, лежала на правому березі Дунаю, де тепер столиця Угорщини Будапешт.
- ↑ Язиґи, кочовий нарід, що жив між Дунаєм, Ґраном і Тисою, сарматського походження.
